Україна повернула з російського полону 157 героїв. Подробиці 71-го обміну: неймовірні історії морпіхів, листи, що рятували життя, та перший спів українською на повний голос.

Це перший обмін 2026 року і 71-й — від початку повномасштабного вторгнення. Додому повернулися 157 українців, яких не було на рідній землі місяці, а декого — довгі чотири роки. На цей день чекали 4 місяці і 3 дні. Засніжена Чернігівщина, мороз -8°C, який не відчувається через емоційне піднесення, та звуки автобусних сигналів, від яких розривається серце.

Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна зустрічала наших захисників на кордоні.

Перші хвилини волі: «Я завжди буду на твоєму боці»

Три автобуси заїжджають на українську територію під вигуки «Слава Україні! — Героям Слава!».

Серед звільнених — двоє морпіхів, кримських татар. Руслан Куртмаллаєв пробув у полоні 3 роки й 10 місяців, половину з яких — в одиночній камері. Ександер Кудусов, який не зрадив присягу 2014-го в Криму і потрапив у полон у Маріуполі, вперше за тривалий час телефонує дружині.

«Матусю, пробач мене за все»: найважливіші дзвінки

Найчастіше на кордоні звучить одне слово — «мама». Бійці, які пройшли катування та невідомість, плачуть, почувши рідний голос.

З розмов захисників:

• «Все добре, мамуль! Я дуже радий тебе чути, матусенько».

• «Пробач мене за все, матусю… Я буду найкращим сином. Нема за що мені дякувати, це я тобі дякую».

• «Думав, що не буду плакати, але не можу».

Листи, які рятували від божевілля

Олександр пробув у полоні 1385 днів. За цей час він отримав лише 5 листів. Він зачитував їх до дірок і давав читати побратимам, яким пошта не доходила.

«Ці листи допомогли мені протриматися. Писали мати, батько, племінниці. Навіть „автограф“ від племінника, який народився, поки я був у полоні. Це те, що допомагало проходити через усе», — ділиться Олександр.

Вадим показує чотири зім’яті папірці. Останній лист писали мама, сестра та племінниця: «Коли я потрапив у полон, племінниці було 8 місяців. Мама пише, що вона на мене дуже чекає, хоча ніколи не бачила».

Концерт в автобусі: «Мрія збулася — співати вголос»

Дорогою до лікарні в автобусі розпочався справжній концерт. Чотири роки спів українською був під суворою забороною, тому зараз Гімн України та Марш українського війська лунали на повну силу.

Олександр заспівав «Меч Арея» — пісню, яку потайки вивчив у камері.

Олексій затягнув «Ніч яка місячна», яку вони з побратимом пошепки співали в закапелках в’язниці. Бійці зізнаються: перемкнути «тумблер» після 4 років мовчання важко, але ці відчуття — як неймовірний сон.

Враження звільнених з полону захисників

У полоні росіяни щодня переконували наших хлопців, що вони нікому не потрібні. Тому коли автобуси їхали повз села, а вздовж доріг стояли сотні людей із прапорами, діти махали руками, а дорослі плакали — захисники були вражені до глибини душі.

Попереду у героїв — ванна, перша за роки кава, печиво, про яке мріяли «4 рочки», та довга реабілітація.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Я ПОВЕРНУВСЯ! Ексклюзивні кадри ТСН перших хвилин після великого обміну!