Головна > Все новости > З відкритим серцем: у Деснянському районі родина Діцулів виховує 10 дітей

З відкритим серцем: у Деснянському районі родина Діцулів виховує 10 дітей

30 вересня, відзначається День усиновлення. Родина Діцулів, Ліліана та Олександр, організувала дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) та виховує 10 не біологічних дітей. І хоча формально вони не є усиновлювачами, а називаються мати-вихователь та батько-вихователь, проте стали справжніми батьками дітям зі складною долею.

ДБСТ – форма виховання дітей-сиріт чи дітей, які залишилися без батьківського піклування, альтернативна існуючим дитячим будинкам-інтернатам. У родині Діцулів проживають 20-річні Микола, Вова та Аліна, 17-річні Артем та Олексій, 14-річна Аліна, 12-річні Максим, Дмитро, Валера та Настя.

Переступивши поріг квартири Діцулів, була вражена: чистота й порядок. Не віриться, що тут мешкає 10 дітей, серед яких є і «складні». Розташувався дитячий будинок у декількох квартирах звичайного будинку на ж/м «Вигурівщина-Троєщина». У кожному районі Києва існує свій ДБСТ.

«З чоловіком ми працювали разом у школі. Тоді, ще за радянських часів, я займалася патронажем неблагополучних дітей вдома. І почала замислюватися над проблемами соціального сирітства – чому дитина голодна, без догляду блукає вулицями. Через декілька років ми познайомились із 6-річною Тонею з одної з таких родин. Вона була однолітком моєї рідної доньки. Мама дівчинки віддала нам її, і ми Тоню виростили. До речі, зараз їй 32 роки, вона закінчила педагогічний інститут і працює логопедом у школі. У 1990-ті ми волонтерили на вулицях поруч з вокзалом та підгодовували безпритульних дітей. Пізніше ми з чоловіком вирішили брати дітей до себе. 13 років тому зареєстрували дитячий будинок сімейного типу. За цей час через нашу родину пройшло 30 дітей», – згадує Ліліана, як все починалося.

Коли дитина закінчує навчальний заклад або виходить заміж, то ДБСТ залишає. Але спілкування продовжується. На свята родина збирається разом з дітьми-«випускниками».

Подружжя Діцулів уже виростило власних, біологічних дітей і, навіть, онуків має. Родина не має помічників, а своїми силами піклується про дітей – виховує, готує, прибирає, водить на заняття, розвиває культурно.

Поки ми спілкуємося з Ліліаною, мені приносить чай 17-річний Артем. Хлопець вчиться у професійно-технічному училищі. Паралельно з цим багато років займається футболом і, навіть, досяг значних результатів. Мріє хлопець,

щоб його взяли до збірної Києва. Коли дивишся на юнака, не віриться, що на його долю припали складні випробування – потрапив до родини Діцулів він у 3-річному віці, його маму вбив співмешканець. Проте зараз завдяки любові та увазі батьків-вихователів усі проблеми залишилися позаду.

«Співпрацюємо з центром соціальних служб та службою у справах дітей. Вони надають дітям психологічну допомогу, нам – юридичну», – розповідає пані Ліліана.

У цей час до квартири входить 12-річний Максим. Після школи хлопець ходив за дорученням мами до магазину за солодощами.

А 12-річний Валерій робить уроки за комп’ютером. Проходячи повз, Ліліана робить зауваження, щоб хлопець не сидів так близько до монітора. А також нагадує, що домашнє завдання не можна робити гелевою, а лише кульковою ручкою.

Зі школи повернулася 14-річна Аліна. Коли їй було 9, маму дівчинки позбавили батьківських прав і дитина потрапила до притулку, а трохи пізніше – до родини Ліліани та Олександра. Дівчинка – «складна». І хоча зараз це звичайна симпатична дівчина-підліток, проте в неї є певні проблеми.

«Мама Аліни – алкозалежна. Дівчинка дуже хоче до мами, а мама – ні. Відновити жінку у батьківських правах може лише суд. А для цього вона має працевлаштуватися, привести квартиру в нормальний стан та усвідомити, що вона мама. Для цього жінка повинна працювати з психологом», – розповідає Ліліана.

Запитую, як подружжя справляється з проблемами.

«Я можу поставити себе на місце дитини та дуже багато вибачити. Хто такий педагог? Це той, хто взяв за руку та провів. Ось і ми – беремо дітей та ведемо по життю», – ділиться жінка.

Долати певні перешкоди допомагають подружжю педагогічна освіта та самовдосконалення. Чоловік з дружиною постійно проходять тренінги від соціальних центрів, як працювати з такими дітьми.

Поки розмовляємо з господинею, з роботи повертається батько Олександр та спілкується з Настею, яка в цей час виконує вправи на тренажерах. Дівчинці 12 років, і вона трохи сором’язлива.

Незважаючи на велику кількість дітей і зайнятість, родина активно проводить час разом – поїздки в Карпати, на море та за кордон, екскурсії по Києву, походи

у театри. У вітальні стоїть телевізор, проте його майже ніхто не дивиться через брак часу.

«Навіщо дивитись «Орел та Решка», як подорожують інші, якщо можна подорожувати самим»,– пояснює Ліліана. За матеріалами: https://vechirniy.kyiv.ua/news/z-vidkrytym-sertsem-rodyna-ditsuliv-vykhovuye-10-ditey.