Бучанські відьми» щодня виходять на полювання за російськими «Шахедами». Захисниці розповіли, як поєднують нічні бойові чергування та материнство під час війни.
Анастасія Грубрина Олена Лоскун Коментарі
Серед тих, хто тримає оборону України, — «Бучанські відьми». Вони — мисливиці за безпілотниками, які працюють у складі добровільної мобільної вогневої групи. Людмила Лисенко на псевдо «Люкс» та Вікторія Бойко «Хортиця» збивають російські «Шахеди», що летять на наші голови.
Про це йдеться у сюжеті ТСН з місця подій.
Як «Бучанські відьми» полюють на «Шахеди»
Жінки розповідають, що коли вдається збити ворожий дрон, їх накриває радість і адреналін.
«Це така радість, це адреналін, який ще день-два не відходить».
Ще більше задоволення «Бучанські відьми» відчувають, коли розповідають про материнство. Кожна з них насамперед оберігає свою дитину. Материнство вони називають по-різному: професією, покликанням, призначенням та навіть хобі.
Захисниця Вікторія згадує, що коли син пішов навчатися на офіцера, вона не пручалася, але теж вирішила кардинально змінити своє життя. Звільнилася з посади керівниці магазину і стала на захист українського неба.
«Я вирішила, що я не можу займатися тим, чим я раніше займалася. Дізналася, що є дівчачий батальйон і вирішила, що я тут більше потрібна, ніж там», — ділиться Вікторія.
Діти Людмили теж підтримали маму у бажанні бути корисною.
«Коли я в наряді, я вся в цій роботі. Я можу іноді телефоном коригувати, але, вийшовши з дому, я віддала свої побажання, розказала, що стоїть в холодильнику, що можна приготувати, якщо щось не підходить. І пішла на роботу», — ділиться жінка.
Людмила знає, що її дуже чекають удома після кожного полювання на дрони. Не як захисницю, а передусім як маму. Зі своїм сином жінка не обговорює дрони та збиття, каже, ще буде на це час.
Після виснажливої роботи вночі жінка встигає ще й займатися дітьми — возити їх на гуртки. Донька Людмили займається скрипкою.
«Вчителька зі скрипки знає, коли я приходжу на зміну, то щойно починаються гами у дитини, мама засинає на годину під час уроку», — каже Людмила.
Бути мамою і захисницею під час війни — важко, розповідають «Бучанські відьми». Але впоратися, кажуть, можна з усім, якщо діти поруч або хоча б на зв’язку.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: «Бучанські відьми» та «Мадонна з метро»: три неймовірні історії українських матерів
Жінки у війську: останні новини
Нагадаємо, 30-річна медикиня «Азову» Тетяна Бугай повернулася до цивільного життя після двох з половиною років російського полону та важких втрат. Під час облоги Маріуполя вона рятувала поранених на «Азовсталі», де втратила матір та чоловіка-прикордонника.
У полоні дівчина пробула 30 місяців, переживши голод та повну ізоляцію, а про те, що її батько також живий і перебуває в неволі, Тетяна дізналася лише після власного обміну.
Зараз ветеранка мешкає у Львові та проходить реабілітацію, працює викладачкою у Львівському університеті внутрішніх справ. Вона навчає курсантів військово-патріотичного виховання і вважає роботу з молоддю найкращим способом відновлення душевних сил.
Попри пережите, Тетяна продовжує боротьбу за повернення батька з полону та вчиться жити заново у вільному місті.
Коментарі Сортувати:
