Київські гори потрапили на інтернет-карту. Компанія Візіком Карти зібрала на одному ресурсі всі «кононічні» столичні пагорби. Кожна локація ілюстрована фотографіями і поясненням – звідки походить назва місцевості.

–Усього «гір» біля двох десятків. Критеріїв, за котрими вони діляться трохи менше. Відтак, серед них можна виділити: «княжі», «подільські», «печерські», «містичні», «лисі» тощо. Насправді гір більше. Додайте до вищевказаних старі, призабуті локації і топоніми на кшталт Богословська, Виноградна, Інститутська, Обсерваторна або Волова і їх кількість зросте раза в півтора, – пояснюють укладачі карти.

Вони зазначають, що Київські, як і Канівські «гори» –  це частина Придніпровської височини.

-Згідно зі старовинними картами, тривалий час Русь, а згодом і Україна на перших починалася, на других закінчувалася. Далі був Дикий степ, інша, чужа для наших предків Ойкумена. Розтягнуті вздовж пагорбів Київ і вздовж височини Україна не випадковість. Ландшафт, котрий утворювали вода з одного боку і пагорби з іншого – ідеальний. Принаймні, з точки зору класичного фен-шуй, теорія котрого вказує на існування центральної енергетичної точки території, так званого «Серця Дракона». Його місце між горою і водою, захищене стихіями і позначене печаткою тодішніх богів. Київська ситуація класична. З одного боку це княжі гори: Старокиївська, Замкова, Щекавиця, Юрковиця. З іншого – Дніпро. Між ними пронизаний Почайною історичний Поділ, – переповідають красиву легенду у Візіком.

Що цікаво, і на лівому березі є своя височина – Вовча гора, у сквері між Броварським проспектом та вулицею Малишка. За деякими відомостями гай повністю не вирубали тому, що існувала давня київська легенда, згідно з якою, той, хто вирубає священні сосни у Вовчої гори, накличе на себе прокляття. Чиновники пізньої радянської епохи, звичайно, не вірили у всякі там потойбічні сили, але зазвичай воліли перестрахуватися… Висота – 185, 2 м.