Військові розповіли про ситуацію на фронті та наступ росіян.
Зупиняють супротивника ще на підході до наших позицій. Українським гармашам зараз доводиться працювати в надскладних умовах. Через засилля ворожих FPV-дронів та КАБів стріляти доводиться не лише влучно, а й блискавично швидко. На Оріхівському напрямку лінія бойового зіткнення настільки близько, що артилеристи стають вкрай вразливою ціллю для ворожої авіації.
Репортаж із переднього краю — кореспондента ТСН Руслана Ярмолюка.
Життя на «нулі» без ротацій
Розрахунок самохідної гармати працює на самому «нулі» без відпочинку та ротацій. Попри постійну небезпеку, бійці зізнаються: найбільше виснажує не ворог, а туга за домом.
«Ахіллес», військовослужбовець 65 ОМБр: «Іноді задумуюсь, що хочеться пройтись Криворіжжям — під ліхтарями, під освітленням… Додому хочеться постійно, до родини, як і усім».
Маскування на фронті
Сьогодні замаскувати та розмаскувати машину перед роботою забирає більше часу, ніж самі артилерійські удари. Небо над позиціями буквально «кишить» російськими розвідниками та камікадзе.
«Директор», військовослужбовець 65 ОМБр: «Обмеження великі стали в русі і маскуванні. Неможливо так маскувати, як раніше. Більше часу витрачаєш, щоб слухати небо, підбирати певну погоду».
Коли ж приходить наказ «до бою», страх відступає, поступаючись адреналіну.
Гармата 1968 року проти сучасних штурмів
Попри поважний вік — гармата 1968 року випуску — техніка працює безвідмовно від самого початку вторгнення. В часи масованих штурмів вона «перемелювала» ворожу піхоту та техніку добами.
«Бандера», військовослужбовець 65 ОМБр: «Найчастіше вражаємо міномети і малі групи до 3 чоловік. Вони підтягуються, формуються по 5-6 людей і пробують штурмувати. Наша задача — не дати дійти до конкретної точки. Коли не було такого напливу FPV, могли по 60-70 пострілів робити вдень».
Нещодавно, перед морозами, окупанти намагалися штурмувати за підтримки танків, БТРів та навіть мотоциклів. Проте українські гармаші спрацювали на випередження, використовуючи осколково-фугасні снаряди.
Військовий розповів, як 4 роки не бачить рідних
Механік-водій з позивним «Директор» у цивільному житті керував кисневою станцією. Він пройшов АТО і воює вже п’ятий рік. Найболючіше для нього — бачити, як діти ростуть без батька.
«Директор», військовослужбовець 65 ОМБр: «Ні разу не жалкував. Але чотири роки рідних не бачиш. Дружина першого сина ростила, поки я був в АТО. Тепер ростить другого, поки я тут на лінії. Виходить, усе вона сама».
Черговий постріл — і гармату миттєво маскують. У небі знову чути гул. Ризики бути виявленим зростають із кожною хвилиною, але гармаші продовжують свою роботу, прикриваючи піхоту на одному з найгарячіших напрямків фронту.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 9.00 новини 28 січня. КИЇВ та ОБЛАСТЬ під АТАКОЮ ДРОНІВ! УДАР по ПОТЯГУ
