Суддя з Харківщини швидко опанував саперську справу, але загинув, підірвавшись на ворожій міні.
Сьогодні, у професійне свято працівників суду, ТСН розповідає про надзвичайні історії служителів Феміди, які зняли мантії та взяли до рук зброю, щоб захищати Україну. Їхній вчинок демонструє відданість не лише букві закону, а й рідній землі.
Водночас судова система стикається з низкою критичних викликів, які загрожують правосуддю під час війни і потребують негайного вирішення.
Суддя-сапер: трагічна історія Дмитра Константинова
Суддя Красноградського районного суду Харківської області Дмитро Константинов від перших днів повномасштабного вторгнення став волонтером, а згодом — сапером.
Михайло Ніколенко, товариш Дмитра: «Він здивував всіх і нас зокрема. Він готовий був жертвувати собою заради суспільства, заради своєї сім’ї і заради нас».
Після деокупації Харківщини восени 2022 року Дмитро почав допомагати розміновувати землі, швидко опанувавши саперську справу. Він став інструктором для бійців ЗСУ.
Олексій Пивоваров, сапер-інструктор: «Діма став знаходити і знімати міни. Він суддя, він міг не займатися цим. Я знаю, що близьким він сказав таку фразу: я нарешті знайшов місце, де я можу в цій ситуації займатися справою».
На жаль, робота сапера-волонтера була надзвичайно ризикованою. 22 жовтня 2022 року під час розмінування Дмитро трагічно загинув.
Олексій Пивоваров: «Він помилився. Він підірвався на міні, яку він знав теоретично. Вона просто у нього в руках на рівні грудей вибухнула. Понад 1 кг пластиду, дуже сильний вибух, протитранспортна міна — ось так він загинув».
Суддя Олена Ковбій на фронті
Першою в історії України жінкою-суддею, яка взяла до рук зброю, стала Олена Ковбій на псевдо «Феміда», суддя Херсонського окружного адмінсуду.
Олена Ковбій, суддя, військова ЗСУ: «Це було виваженим рішенням, і все ж таки приносити користь своїй державі там, де я потрібна».
Після окупації Херсона вона виїхала на Вінниччину і майже одразу приєдналася до сил ТРО. Починала з посади діловода, а згодом підписала контракт, отримавши звання молодшого лейтенанта. Її син та чоловік також служать.
Військових дивувало, що їхня посестра — суддя, але вона завжди виконувала всі обов’язки без нарікань.
Олена Ковбій: «У мене ж перше військове звання — це солдат, тому я заступала на добові чергування, я прибирала, мила поли і ходили дивилися на це дійство. Я виконувала все те, що виконували всі інші. І ніколи не сказала «ні». Жити в підвалі, під обстрілами, з мишами, з клопами — не питання».
Вона пройшла Бахмут та інші гарячі точки, працюючи над документами щодо загиблих і зниклих безвісти. Впоратися психологічно їй допоміг саме суддівський досвід. Зараз Олена Ковбій працює у Вищій раді правосуддя, але готова будь-якої миті повернутися до війська.
Критичний брак кадрів та низька довіра до судів
Війна виявила та посилила структурні проблеми судової системи, серед яких фізичне знищення судів та недофінансування. Але головний виклик, за словами члена Вищої ради правосуддя Романа Маселка — це критична завантаженість судів через брак суддів.
Роман Маселко, член ВРП: «Третина вакансій не зайнята, а, наприклад, в апеляційних судах доходить, що більше ніж 50%, деколи 60-70% вакансій не зайняті. Це, звичайно, впливає на навантаження судів, а це, відповідно, впливає на строки розгляду справи, тому що вони значно затягуються. Коли ти маєш за день розглянути 40–50 справ, це, звичайно, впливає на якість».
Ця ситуація склалася через те, що від 2019 до 2023 року Вища кваліфікаційна комісія, яка відповідає за відбір суддів, майже не працювала. Наразі ВРП спільно з комісією проводить наймасштабніший за історію України конкурс суддів, проте процес призначення тривалий — нові судді з’являться не раніше, ніж за 2–4 роки.
Ще одна проблема — низька довіра суспільства до судової влади.
Роман Маселко: «Близько 17% довіряють судам і понад 73% не довіряють».
Експерт переконаний, що це має виправити судова реформа та нові доброчесні судді.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 15:00 новини 15 грудня. ТЕРМІНОВО з переговорів у БЕРЛІНІ! Окупанти заблоковані у Куп’янську
