Нова стратегія національної безпеки Вашингтона приголомшила Європу: США відкрито прагнуть відновлення відносин із Москвою, поставивши під сумнів основи НАТО.
Друзі, які стали ворогами. І вороги, які названі друзями! Так сприйняла приголомшена Європа нову стратегію нацбезпеки, проголошену Вашингтоном. У випадку з Трампом показувати своє обурення неефективно, тому європейські лідери публічно нагадують йому, що Європа є найближчим союзником, а не проблемою Штатів. З-за океану вже лунає голос тих, хто непублічно озвучує реальні наміри команди Трампа.
Президент Зеленський на цьому тлі вже завтра летить у Лондон на зустріч із лідерами Британії, Німеччини і Франції.
А як цього тижня розгорталися дипломатичні бої навколо війни в Україні одразу на трьох континентах, розповіла кореспондентка ТСН.Тижня Ірина Прокоф’єва.
Чорні автівки на дипломатичних номерах одна за одною підїжджають до штаб-квартири НАТО, коли в Брюсселі ще темно. З них виходять керівники дипломатій країн Альянсу. Професійні посмішки, але в очах тривога, яку не приховати від камер.
Зустріч тут, як і промови, були заплановані півроку тому. Утім, все довелося писати заново через так звані «мирні переговори», що одночасно тривали на трьох континентах. Маямі, Брюссель, Париж, Москва, Дублін. Борти з делегаціями туди-сюди курсували крізь океан в пошуках справедливості чи миру для України. Наразі ці два поняття не мають між собою нічого спільного.
У штаті Флорида, де завжди світить сонце, в день приїзду української делегації — дощить. Держсекретар Марко Рубіо жартома кидає — на жаль, США не можуть контролювати усе.
Утім, не так давно головний дипломат Сполучених Штатів не зміг проконтролювати і мирний план для України з 28 пунктів, який у пресі назвали російським і нашвидкоруч переписували у Женеві європейці. Саме із ним українська делегація прилетіла у Маямі. Рустем Умєров на камери демонстрував оптимізм.
«Ми обговорюємо майбутнє України, безпеку України, неповторення агресії проти України, заможність України, як відбувати Україну. І ми дякуємо за зусилля Сполучених Штатів і їхній команді за допомогу нам», — заявляв секретар РНБО.
Утім, мову тіла не приховати. Світові медіа облетіли фото з цієї зустрічі. Схрещені на грудях руки заступника міністра закордонних справ Сергія Кислиці.
Невдоволене обличчя Стіва Віткоффа. Зацікавлений погляд Марка Рубіо.
Цей раунд перемовин тривав близько 5-ти годин. І на ньому Сполучені Штати намагались донести українцям позицію росіян — Сили оборони мають вийти з Донбасу. Україна ж наполягала на неможливості такого сценарію. Ці корективи у плані наступного дня спецпосланець Віткофф презентуватиме у Москві.
Незмінний кремлівський гід Кіріл Дмітрієв веде дорогих гостей до ресторану, пригощає кавʼяром, олениною та перепелами. А ще посікунчики — назва нагадує своєрідний кулінарний тролінг для американців. Разом вони гуляють Червоною площею і лиш надвечір потрапляють до Путіна.
Спецпосланець Віткофф привітно посміхається на камери, на відміну від світлин з українською делегацією. Наявність Кушнера, на думку Трампа, мала б додати хоч трохи об’єктивності до цієї атмосфери зачарованоситі Віткофа. Пʼять годин перемовин добігли кінця після опівночі. І судячи з російських джерел перетворили США із модератора перемовин — на кур’єра для передачі слів Путіна.
Та готовність до ролі кур’єра адміністрації Білого дому, для Європи зараз реально неприйнятна. Путіну не сподобались гарантії безпеки для України, затверджені президентом Зеленським та європейською коаліцією у Парижі. Там зокрема йдеться про забезпечення України усім необхідним на полі бою, місце Європи за столом перемовин і заморожені російські активи. На що Путін пригрозив уже Європі новою війною.
Союзники мають багато про що поговорити, але питання підтримки України і російської агресії проти нашої держави, а також Європи, мають бути центральними. Так Марк Рютте, генеральний секретар НАТО, охарактеризував зустріч міністрів закордонних справ країн-членів Альянсу.
«Європа не може погодитись на нову „Ялту“ і перекроювання кордонів силою» — один за одним натівські глави МЗС роблять схожі заяви. Стандартне занепокоєння переросло на повноцінний страх, що майбутня безпека Європи вирішується тут і зараз. А Путін хоче завершити війну з вигодою. І це чітко помітно у заголовках місцевих газет.
При чому песпективи жити за новими путінсько- трампівськими правилами лякають не лише людей у високих кріслах а й простих європейців. У центрі різдвяного Брюсселя и обговорюємо заголовки газет із парою з Великої Британії та бельгійцем Емілем.
«Ми повинні бути дуже добре інформовані, щоб не піддаватися впливу фейкових новин. Росіяни впливають на політичному рівні, вони підтримують певні партії, які грають на питаннях міграції, використовують соціальні медіа. Але ми на 100% за вас! Ми сильніші із вами», — заявив Еміль.
На ці прості голоси з вулиць мають зважати національні уряди. А тому на раді Україна-НАТО наперебій заявляють про підтримку нашої держави — грошима і зброєю.
«Тобто всі відчувають критичність моменту, і необхідність вжиття практичних дій саме зараз. Не завтра, не післязавтра, а сьогодні, аби стабілізувати фронт, зміцнити українську позицію. Жодних компромісів з українським суверенітетом», — заявив глава МЗС Андрій Сибіга.
Згадка Сибіги про суверенітет — не випадкова. Адже це і є один з тих безпекових елементів, який українська делегація проговорює з американцями і на якому акцентувався Марко Рубіо. Один з елементів суверенітету — це визначення шляху України самою Україною, зокрема і до НАТО. Наразі у Вашингтоні це чують. Та чи надовго? Особливо, зважаючи на готовність Білого дому руйнувати все що тримало мир у світі досі.
Відсутність Марка Рубіо у Брюсселі — тобто місці де було найбільше можливостей поговорити про обриси миру саме із європейськими союзниками — помітили всі. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте навіть намагався заспокоїти пресу, що наперебій питала, чи варто розглядати це як демарш США з НАТО?
«Він (Рубіо — Ред.) дуже наполегливо працює над мирним процесом в Україні. Тож я вважаю цілком прийнятним, що його тут немає», — заспокоював Рютте.
Утім, цю оптимістичну відповідь явно зіпсували опубліковані у виданні Spiegel записи стенограм телефонної розмови між між лідерами України, Фінляндії, Німеччини Франції та генсеком НАТО. В них йдеться про те, що США можуть зрадити Україну у питаннях території та гарантій безпеки.
Днем пізніше Білий дім опублікував на своєму сайті нову стратегію національної безпеки — де цілі Сполучених штатів прямо протирічять цілям НАТО. Адже відновлення дипломатичних та торговельних відносин з Росією — пріоритет їхньої нацбезпеки.
Тобто у той момент, коли європейська частина НАТО готується від Росії оборонятися, США готуються з нею дружити. Більше того, США хочуть запроваджувати у ЄС демократію — бо там нібито вона зникла.
До того, ж за даними видання «Блумберг», американські чиновники почали тиснути на Європу, зупиняючи розподіл заморожених російських активів. Хочуть поховати ідею видачі репараційного кредиту. У столиці ЄС вже вигадали план «Б». Там збираються друкувати євробонди. Орбан звісно проти, та варіант його обійти є.
Ще одна хороша новина, що до кінця року Європа забезпечить Україну зброєю, яку купує у США за програмою PEARL. Сподівання на те, що вона буде продовжена у 2026 висловив натівський генерал Майк Келлер.
Попри усю складність перемовин Дональд Трамп не залишає ідеї тиснути на Україну.
За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, найбільш чутливі питання у мирному плані, що нині обговорюється — взяті у дужки і залишені на розгляд лідерів.
Які саме це пункти — український дипломат не сказав. Утім, очевидно, що це питання територій і виборів. З розмов у Брюсселі стає зрозумілим, що поваги до кордонів більше немає ані в Росії, ані в Сполучених штатів. Але чому Путін так наполегливо прагне здобути кожен метр Донбасу і максимальної наполегливості щодо виборів?
Якщо пакт Віктоффа-Дмітрієва вдасться, Зеленський може стати останнім президентом, який говорить від імені всієї України, у складі якої є Донецька і Луганська області. Всі наступні вибиратимуться без голосів Донбасу. І Кремль мріє зафісувати таку реальність — а США готова погодитись на світ де кордони здобуваються силою.
